Недовінчаний Анатолій Олександрович
Анатолій Олександрович Недовінчаний (22 березня 1938, с. Скоробагатьки Лохвицького району — 26 квітня 2019, м. Миргород) — педагог, композитор-пісняр, виконавець, культурно-громадський діяч, поет-аматор, заслужений працівник культури України, почесний громадянин Лохвиці. Викладач музики й співів Лохвицького педагогічного училища в 1968–1969 роках.
Життєпис
Народився Анатолій Недовінчаний 22 березня 1938 року в селі Скоробагатьки (нині — Гаївщина) в сім’ї колгоспників Олександра Сафоновича та Олександри Михайлівни.
У 1946 році пішов до першого класу Скоробагатьківської семирічної школи. Після її закінчення продовжив навчання в Пісківській середній школі № 1.
Трудову діяльність розпочав після закінчення школи: у 1957 році працював солістом Лохвицького будинку культури, згодом — завідувачем сільського клубу в селі Яшники (з листопада 1957 по серпень 1958 року).
У 1958–1960 роках навчався в Гадяцькому технікумі підготовки культурно-освітніх працівників за спеціальністю «культурно-освітня робота» та здобув кваліфікацію організатора-методиста клубної роботи.
Після закінчення технікуму працював художнім керівником Чорнухинського будинку культури (липень 1960 — липень 1961), викладачем класу баяна Чорнухинської філії Пирятинської дитячої музичної школи (серпень 1961 — вересень 1963), а також учителем співів у Чорнухинській середній школі.
У вересні 1963 року був переведений до Лохвицької дитячої музичної школи, де викладав клас баяна, а в 1965 році був призначений завідувачем навчальної частини школи й обіймав цю посаду до 1968 року.
З лютого 1968 по серпень 1969 року (до переїзду закладу в Кременчук) працював викладачем музики та співів у Лохвицькому педагогічному училищі. Паралельно навчався заочно за спеціальністю «хорове диригування» на диригентсько-хоровому відділенні Луцького державного музичного училища, яке закінчив у 1969 році.
З серпня 1969 року знову працював у Лохвицькій музичній школі: спочатку — викладачем, із вересня 1970 — заступником директора з навчальної роботи, а з жовтня 1971 — директором закладу.
У 1974 році заочно закінчив музично-педагогічний факультет Рівненського державного педагогічного інституту імені Д. Мануїльського за спеціальністю «музика і співи».
Анатолій Олександрович очолював музичну школу, якій у 1980 році було присвоєно ім’я Ісака Осиповича Дунаєвського, майже 28 років (до 1 липня 1999). Упродовж цього часу він приділяв велику увагу підбору кваліфікованих кадрів, господарським питанням, а також збільшенню кількості учнів. Завдяки його зусиллям було добудовано приміщення школи, обладнано нові аудиторії та концертну залу, відкрито три філії школи в Лохвицькому районі. За рівнем матеріальної бази школа в той період була однією з найкращих в області.
Анатолій Олександрович був активним організатором роботи творчих колективів, конкурсів юних талантів і композиторів. У середині 1970-х років він започаткував конкурс юних композиторів, який спочатку мав шкільний рівень, а згодом набув районного масштабу.
Багато сил і творчого натхнення Анатолій Олександрович вкладав у роботу з колективами художньої самодіяльності району. Він був солістом народної самодіяльної хорової капели районного будинку культури, готував концертні програми та виступав разом із хоровими колективами Лохвицької швейної фабрики, радгоспу імені Мічуріна, колгоспу імені Кірова та інших установ і підприємств.
Окрім педагогічної та організаційної діяльності, Анатолій Недовінчаний займався й композиторською творчістю.
Анатолій Олександрович був одружений із Катериною Петрівною (1941 р. н.), яка також у 1960-х роках працювала в Лохвицькому педагогічному училищі, де викладала піонерську роботу та педагогіку. Подружжя виховало двох дітей — доньку Ларису (1961 р. н.) та сина Володимира (1966 р. н.). У 1980-х роках разом Анатолій та Катерина Недовінчані створили дует «Золота осінь».
Із 1999 року, після виходу на пенсію, Анатолій Недовінчаний разом із родиною мешкав і творчо працював у Миргороді. Сімейний дует «Золота осінь» неодноразово виступав перед земляками. Авторські пісні у виконанні подружжя звучали в Гаївщині, Чорнухах, Лохвиці, Оржиці, Шишаках, Великій Багачці, Заводському, Миргороді та інших населених пунктах Полтавщини.
Анатолій Олександрович Недовінчаний відійшов у вічність 26 квітня 2019 року. Наступного дня мешканці Лохвиччини провели в останню путь талановитого земляка. Мітинг пам’яті провів Лохвицький міський голова Віктор Радько. Поховали Анатолія Олександровича на кладовищі його рідного села Гаївщина поряд із батьками.
Творча спадщина
Перші пісні Анатолія Недовінчаного були опубліковані в районній газеті «Зоря» та виконувалися колективами художньої самодіяльності. До них належать композиції «Очі дівочі» (на слова М. Лисенка), «Молоді хлібороби» та «Журавлі» (на слова Я. Кухаренка).
.jpg)
Пісні композитора часто звучали на телебаченні та радіо під час святкових і культурних заходів. Сімейний дует Недовінчаних виступав не лише в Полтаві, а й у Києві — у Палаці культури «Україна», Народному домі, а також на телебаченні — в програмі «Сонячні кларнети». Найвідомішою стала пісня «Дівич-зілля» на слова Григорія Булаха, що у 1984 році принесла подружжю звання лауреатів Всесоюзного музичного фестивалю «Золота осінь».
Тематика творчості Анатолія Недовінчаного охоплює переважно ліричні й драматичні мотиви — кохання, горе, смуток втрати. Значна частина його пісень присвячена селу, людям села та природі: «Жалданка», «Лагідно дивляться зорі», «Осінь золота», «Лелеки над скошеним полем» та інші. Окремий цикл творів звернений до образу матері — «Пригорни мене, мамо», «Мамина берізка», «Червона хустина». Є у композитора й пісні про Німецько-радянську та Радянсько-афганську війни: «Син фронтовика», «Діти війни», «Материнська туга».
Вагоме місце в його творчості займає рідне село Гаївщина, якому присвячено низку творів: «А я їду в Гаївщину», «Там, де Красна гірка», «Над Гаївщиною зоря», «Село моє». Глибокою любов’ю пройняті й пісні про Лохвицю — місто, що стало важливою частиною його життя. Серед них — пісня «Лохвиця-голубка, горлиця», а вінцем творчості композитора вважають музику до «Гімну Лохвиці» на слова Наталії Мірошник.
Твори Анатолія Олександровича увійшли до збірок «Пісенна Миргородщина» (2004) та «Пісенні крила Полтавщини» (2005). У 2008 році композитор видав авторську збірку «Піснями заквітчаний берег», до другого, доповненого видання якої (2009 року) увійшло понад 40 його пісень.
Останнім твором Анатолія Недовінчаного стала автобіографічна поема «Відлуння спогадів», у якій він описав своє життя після Другої світової війни — голод, бідність і труднощі, що стали глибоко болючим досвідом для нього та всього його покоління.
Відзнаки та вшанування пам’яті
Указом Президента України від 7 листопада 2014 року за значний особистий внесок у розвиток національної культури й мистецтва, вагомі творчі здобутки та професійну майстерність Анатолію Олександровичу було присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України».
В альманаху «Миргородщина: невмируща Гоголівська спадщина», який присвячено 200-річчю від дня народження Миколи Гоголя, творчості Анатолія Недовінчаного присвячена сторінка.
Ім’я сімейного дуету Анатолія й Катерини Недовінчаних — «Золота осінь» — нині носить благодійний фонд, що підтримує талановиту молодь: юних музикантів і переможців конкурсу юних композиторів «Створюємо музику», заснованого самим Анатолієм Олександровичем. У складний період пандемії COVID-19 фонд надавав допомогу викладачам-ветеранам музичної школи. Фінансову підтримку надав син композитора — Володимир, який мешкає в Німеччині.
2 вересня 2019 року в рамках урочистостей у Лохвицькій дитячій музичній школі імені І. О. Дунаєвського було відкрито меморіальний клас баяна імені колишнього директора. На одній зі стін класу художник Володимир Дробченко створив композицію: пейзаж Лохвиччини з хатою, вітряком і юнаком із баяном. У центрі — вислів Анатолія Олександровича та поличка зі збірками його пісень.
11 вересня 2020 року на фасаді Лохвицької дитячої музичної школи було відкрито меморіальну дошку Анатолію Недовінчаному.
_1.jpg)
.jpg)
Див. також
Джерела
Друковані публікації
- Булах Г. Родом із пісні : [про композитора-пісняра А. О. Недовінчаного] // Освіта України. 2005. 20 трав. С. 6.
- Недовінчаний, Анатолій Олександрович. Піснями заквітчаний берег : збірка пісень. 2-ге вид., доп. Полтава : Полтава, 2009. 100 с. : ноти.
Електронні ресурси
- Недовінчаний Анатолій Олександрович // Державні нагороди України. Кавалери та лауреати (том V, частина друга).
- Ліна Яковенко. «В Лохвиці – найкращі композитори!» // Зоря. Лохвицька районна газета. 2018-09-14.
- У Лохвиці попрощалися з Почесним громадянином міста Анатолієм Недовінчаним // Новини Полтавщини. 2019-05-03.
- Святкування у Лохвицькій дитячій музичній школі // Лохвицька громада. 2019-09-04.
- Сергій Ніконов. «Золота осінь» підтримала музикантів-ветеранів // Лохвицька громада. 2020-06-01.
