Гладкий Іван Васильович

Гладкий Іван Васильович

Іван Васильович Гладкий (6 березня 1927, с. Погребняки Семенівського району Полтавської області — 14 квітня 2015, Кременчук) — викладач суспільних дисциплін Кременчуцького педагогічного училища в 1978–2005 роках.

Життєпис

Народився Іван Гладкий 6 березня 1927 в селі Погребняки Семенівського району в селянській родині. Батько, Василь Іванович Гладкий (1901–1941), був партійним працівником, загинув під час Другої світової війни. Мати, Парасковія Григорівна Гладка (1904–1960), працювала в колгоспі.

У 1941 році закінчив 7 класів неповної середньої школи. Упродовж 1941–1943 років перебував на тимчасово окупованій території в рідному селі. Тричі вивозився на примусові роботи до Німеччини, однак щоразу втікав у дорозі та переховувався. Після визволення села до грудня 1944 року працював у місцевому колгоспі «Комінтерн».

Наприкінці 1944 року був призваний до лав Червоної армії. У січні–грудні 1945 року служив кулеметником-навідником у 2-му запасному стрілецькому полку в місті Зміїв Харківської області.

Під час служби на Далекому Сході

Згодом, до червня 1946 року, — курсант-радист 785-го окремого батальйону зв’язку 333-ї стрілецької дивізії (м. Софія, Болгарія). Після виведення частини з Болгарії у червні 1946 року був направлений на навчання до школи молодших авіаційних спеціалістів у місті Котовськ Одеської області, яку закінчив у квітні 1947 року.

Після завершення навчання у 1947–1954 роках проходив службу на Далекому Сході в містах Хабаровськ та Спаськ-Дальній у 936-му винищувальному авіаційному полку, де обіймав різні посади. У 1952 році отримав офіцерське звання молодшого техніка-лейтенанта.

Гладкий Іван Васильович — офіцер авіаполку (1955)

У 1954 році був направлений на Ризькі курси удосконалення офіцерського складу Військово-повітряних сил (м. Рига). Після їх закінчення проходив службу в 25-му авіаційному полку в Кіровограді.

Після звільнення в запас у 1957–1975 роках працював у партійних органах.

У 1963–1965 роках навчався на історичному відділенні Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, де отримав кваліфікацію вчителя історії та суспільствознавства.

У червні 1975 року був обраний секретарем виконавчого комітету Кременчуцької районної ради депутатів трудящих.

На початку педагогічної діяльності

У 1977 році перейшов на педагогічну роботу за фахом. У 1977–1978 роках працював заступником директора з навчально-виховної роботи Кременчуцького технічного училища № 4.

З 11 лютого 1978 до виходу на пенсію 31 серпня 2005 року працював у Кременчуцькому педагогічному училищі викладачем суспільних дисциплін.

Мав звання полковника (Указ Президента України № 288/2001 від 24 квітня 2001 року).

Помер Іван Васильович 14 квітня 2015 року. Похований на Свиштовському кладовищі у Кременчуці.

Родина

Іван Васильович був одружений із Зінаїдою Іванівною Гладкою (1939 р. н.), яка працювала фельдшером. Подружжя виростило дочку Ольгу (1968 р. н.), яка працює в академії бібліотекаркою.

Нагороди

• Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» (1948)
• Медаль «За бойові заслуги» (1955)
• Медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• Медаль «За трудову доблесть» (1973)
• Медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1975)
• Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» (1979)
• Медаль «Ветеран праці» (1986)
• Медаль «Захиснику Вітчизни» (1999)
• Медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників» (2004)
• Медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (2005)
• Нагрудний знак «Ветеран війни»
• Орден Червоної Зірки
• Орден Вітчизняної війни І ступеня
• Орден Богдана Хмельницького III ступеня
• Орден Жовтневої Революції

Галерея

• 
  Підготовка до навчальних занять
• 
  З випускною групою
• 
  Біля дошки оголошень (1982)
• 
  З колегами та студентами (1980-ті)
• 
  Слово бере Іван Васильович Гладкий (1987)
• 
  На занятті з релігієзнавства в аудиторії № 21 (2005)

Див. також

• Викладачі

Покликання

• Архів зображень