Будівля Лохвицького педагогічного училища

Будівля в 1965 році

Будівля колишнього Лохвицького педагогічного училища — історична споруда в місті Лохвиця, розташована на Роменській вулиці (по дорозі на село Млини). У 1931–1969 роках у ній функціонував педагогічний навчальний заклад, який у різні періоди мав статус педагогічного технікуму, педагогічної школи та педагогічного училища і є попередником Кременчуцької гуманітарно-технологічної академії. Будівлю було зведено у 1883 році. Сучасна її адреса — вулиця Героїв України 49.

Опис

Споруда являє собою двоповерхову білу будівлю в класицистичному стилі з вхідними арками з обох боків.

Історія

Будівля колишнього Лохвицького педагогічного училища була зведена в 1883 році для ректифікаційного заводу.

Пізніше в будівлі розташовувався казенний винний склад. А в 1907–1908 роках Лохвицька міська управа суттєво її перебудувала, розширивши й пристосувавши до навчання, й до 1917 року в ній містилася Лохвицька міська жіноча гімназія (за іншими даними, жіноча гімназія функціонувала в будівлі з 1914 по 1919 рік). Директором гімназії був Дєєв, начальницею — А. Готштальк. Із 1917 до 1930 року в будівлі працювала семирічна школа.

Із 1 вересня 1930 року Лохвицька кооперативна профшкола, яка містилася тоді в будівлі, де зараз Лохвицьке медичне училище, була реорганізована в технікум радянського будівництва, що готував працівників культурно-освітніх установ. Новостворений технікум перевели в будівлю семирічної школи на Роменській вулиці (можливо, вулиця вже тоді отримала ім’я Леніна), і в червні 1931 року відбувся перший і останній випуск цього закладу: 28 осіб, які мали стати завідувачами районних бібліотек або культвідділами райвиконкомів.

Уже в липні 1931 року Лохвицький технікум радянського будівництва був реорганізований у Лохвицький педагогічний технікум, який у 1937 році перейменували в педшколу. На першому поверсі будівлі в ті роки функціонувала також базова початкова школа.

У період німецької окупації Лохвиці, з вересня 1941 по вересень 1943, педшкола не працювала. У вересні 1943 в ній певний час містився штаб Воронезького фронту на чолі з генералом армії Миколою Ватутіним. І в тому ж році була відновлена педшкола, яка з 1 січня 1945 року стала називатися педагогічним училищем.

У тому ж 1945 році директором педучилища призначають Василя Миколайовича Трушевського, який стане ініціатором відбудови його основного корпусу.

У 1969 році педучилище було переведено до Кременчука, а в стінах будівлі розмістилося училище будівельного профілю на 270 учнів — МПТУ-22. За 3 місяці було проведено ремонтспоруди, придбано меблі та інвентар.

У 1978 році МПТУ-22 перейменували в ТУ-9 на базі Сумського ВШО «Спецодяг» та відкрили в ньому нову професію – швачка-мотористка.

У 1984 року училище перейменовують у СПТУ-27 (із 2001 року ПТУ № 27 м. Лохвиця), а з 2020 року приєднують до Гадяцького вищого професійного аграрного училища.

Станом на початок 2020-х років будівля колишнього педучилища зберегла свій автентичний вигляд і має статус щойно виявленої пам’ятки архітектури місцевого значення.

Галерея

• 
  Дата знімання невідома
• 
  1950-ті
• 
  1950-ті
• 
  1960-ті
• 
  1965
• 
  2000-ні

Джерела

• З минулого — у сьогодення… Кременчук, 2006. 145 с.
• Ліна Яковенко. У творчій майстерні СПТУ № 27 // Зоря. Лохвицька районна газета. 2018-01-04.
• Юхименко В. М. Лохвицьке професійно-технічне училище № 27. Полтавіка. Полтавська енциклопедія : у 12 тт. / гол. ред. О. А. Білоусько; Центр дослід. іст. Полтавщ. Полт. обл. ради. Т. 6: Овіта і наука. кн. 2: Кременчук–Полтава: редкол. тому: О. А. Білоусько (гол. ред. та ін.). Полтава: ПЦ «Мозаїка», 2019. С. 288–289.

Покликання

• Архів зображень